«Найважливішим є те, що процес впорядкування і врегулювання українсько-польських стосунків триває,-наголосив він.-Можуть бути застереження щодо рівня вшанування, величини меморіалів, які є з обох боків кордону. Але треба не забувати ще одну річ. Згідно з законодавством, впорядкування поховань є справою держави, на території якої ці поховання знаходяться. Личаківський цвинтар відтак мала впорядкувати Україна, а поховання в Польщі, згідно з міжнародними угодами, – Польща. Та на Личакові польські поховання впорядковувала польська сторона і робила це так, як вона це бачила. В Павлокомі, наскільки я поінформований, це також робила польська сторона. Що ж до закидів в бік представників української влади, що вона не настільки відстоює у цьому питанні інтереси України, як польська свої, то українські і польські дипломати та чиновники обстоюють інтереси різних держав. Якщо представники однієї з країн є більш ефективними, то претензії мають бути не до них, а до українських дипломатів і чиновників, які займались цим питанням. Якщо йдеться про незадоволення з польського боку, то, відповідно, польські громадяни повинні мати претензії до своїх дипломатів і чиновників.