Про успіхи у подоланні бідності постійно заявляє і уряд Віктора Януковича. Однак, опозиція критикує Кабінет Міністрів за те, що попри зростання економіки реальні доходи громадян зростають значно нижчими темпами.

Андрій Кравець звернувся за коментарем до експерта Міжнародного центру перспективних досліджень Євгенії Ахтирко

Бі-Бі-Сі: Світовий банк заявив про те, що Україна вийшла у лідери за темпами скорочення рівня бідності серед країн із перехідною економікою. На які дані, на який аналіз опираються експерти Банку, роблячи такі оптимістичні заяви?

Євгенія Ахтирко: Є різні способи виміру бідності в Україні. Взагалі там, мабуть, є декілька показників, на які спирається Світовий банк і, в тому числі, – це офіційна статистика, яку подає український орган статистики – Державний комітет статистики. Власне, це, як правило, стосується таких показників, як розмір мінімальної пенсії, розмір мінімальної зарплати, а також існує такий інструмент, як опитування домашніх господарств, де самі члени домашніх господарств декларують свої доходи і видатки. І що цікаво: в цих дослідженнях домогосподарств враховується не тільки формальні доходи і грошові доходи громадян, а також є можливість відслідкувати додаткові і негрошові доходи громадян.

Бі-Бі-Сі: Пані Євгеніє, а чи береться до уваги, наприклад, загальна картина цін в Україні, які зростають: зростає зарплатня, але також відповідно зростають і ціни на елементарні продукти харчування і т. п?

Євгенія Ахтирко: Так, звичайно, бо коли йдеться про такі показники, то йдеться про показник реального зростання, тобто це показник із врахуванням інфляції.

Бі-Бі-Сі: Пані Євгеніє, чи можна вести мову зараз про те, чия заслуга в тому, що Світовий банк каже про стрімкі темпи скорочення бідності?

Євгенія Ахтирко: Можна сказати, що можна завдячувати загальноекономічному зростанню, яке розпочалося в Україні ще 2000 року. І оскільки вже сім років не припиняється це економічне зростання, то, звичайно, це впливає на доходи громадян. Звичайно, держава збирає більше податків і відповідно може підвищувати і соціальні виплати, і пенсії завдяки цьому, і відповідно громадяни заробляють більше.

Бі-Бі-Сі: Пані Євгеніє, низка експертів також звертають увагу на те, що окрім об’єктивних даних, тобто статистики, існує ще і суб’єктивний фактор оцінки рівня бідності, і значно більше людей називають себе бідними, ніж це є в офіційних даних, чи не так?

Євгенія Ахтирко: Це справді так, бо ми живемо в суспільстві, і саме тоді, коли починається економічне зростання і люди починають багатіти, то відбувається такий парадокс, що стає більше незадоволених. Бо коли рівень бідності високий, і частка людей, які є бідними, висока, то всі порівнюють себе з менш багатими людьми і відповідно оцінка незадоволеності менша. Коли починається економічне зростання, і частка людей вибивається поза межі бідності, то ті люди, які залишаються бідними, автоматично порівнюють себе з усім суспільством, де бідних людей стало менше. Саме тому цей рівень незадоволеності зростає, і дійсно, іноді не зважаючи на те, що об’єктивні оцінки бідності поліпшується, суб’єктивні залишаються такими, а навіть і погіршуються.

Бі-Бі-Сі: З другого боку, в Україні багато говорили, і загалом на пострадянському просторі, про таку величезну прірву економічну між бідними і багатими. Говорили також, що до такого прошарку, як середній клас було дуже важко потрапити, в цей клас, на який економіка повинна рівнятися переважно. Але як зараз іде цей процес? Чи є в Україні виявлений, очевидний середній клас, і чи залишається такою величезною прірва між багатими і бідними?

Євгенія Ахтирко: Питання очевидного середнього класу є досить складним питанням, бо завжди, і навіть в розвинутих економіках, є питання – кого визначати середнім класом. Тобто це не завжди і не тільки рівень доходів населення, це не обов’язково люди, які отримують середній рівень доходу в межах певної економіки, а середній клас – це певний стиль життя, тобто це громадяни, які становлять основу сучасної ринкової економіки, які зазвичай отримують доходи, яких вистачає на утримання сім’ї, на придбання житла і необхідних товарів щоденних, які можуть дозволити собі відпочивати, і які є освіченими і можуть надавати освіту своїм дітям. Але, звичайно, за стилем життя в Україні такий прошарок населення, який можна порівняти з середнім класом, як він існує в розвинутих країнах, досить мало. Але для цього дійсно потрібен час, стабільне зростання економіки, і мабуть, ще більше – стабільна політична ситуація. Бо також велике питання –самоідентифікація людини, наскільки впевнено вона себе почуває.

BBCUkrainian.com